Останнім часом перед господарюючими суб’єктами тотально постають загрози, зумовлені прагненням монополістів глобального і місцевого рівня, через рішення регулятора, отримувати надприбутки за рахунок малого бізнесу, вважає президент Обласної ліги орендодавців, підприємців і роботодавців Хмельниччини  Ростислав СЕМКІВ.                     

Як не дивно, але ті державні інституції, які мали б стримувати нічим не обґрунтовані бажання великого бізнесу, проявляють, власне, службову недбалість та аморфність, відпускаючи ситуацію в вільне плавання. Мовляв – подивимось, що вийде. Зокрема йдеться про позицію Антимонопольного комітету. Часто з такого «що вийде» виникає необхідність вносити зміни вже в раніш прийняті нормативні документи і змінювати правила гри.

Як приклад, недолугою, на наше переконання, є вимога Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо облаштування суб’єктами господарювання комерційних вузлів обліку з обсягом споживання природного газу до 10 тис м куб. засобами дистанційної передачі даних.

Не можна не погодитись з обґрунтованістю вимоги, зазначеної в п.1. глави 3 розділу Х Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. № 2494 (далі – Кодекс ГРМ): оператори газорозподільних систем та їх суміжні суб’єкти ринку природного газу, зокрема споживачі, повинні здійснювати відповідні заходи з організації та облаштування комерційних вузлів обліку природного газу засобами дистанційної передачі даних.

Однак вимога, передбачена в пункті 4 постанови НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 р., визначає, що обов’язок по облаштуванню комерційних вузлів обліку засобами дистанційної передачі даних покладається на власників комерційних вузлів обліку природного газу (крім комерційних вузлів обліку, які використовуються в побуті).

Також Кодексом ГРМ передбачено, що побутовий споживач визначається як фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність (п. 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ).

Таким чином, зобов’язання щодо встановлення засобів дистанційної передачі даних поширюється на всіх юридичних осіб; фізичних осіб-підприємців; фізичних осіб без статусу фізичної особи-підприємця, які використовують природний газ для професійної, комерційної діяльності, тобто не для побутових потреб; фізичних  осіб, які хоч і використовують природний газ для побутових потреб, але обсяг споживання яких перевищує 10 тис. м куб.

Однак, оскільки комерційний вузол обліку організований відповідно до вимог Кодексу для комерційного обліку природного газу при визначенні об’єму (обсягу) передачі та розподілу (споживання/постачання) природного газу в точці комерційного обліку (п. 4 глави 1 розділу I Кодексу ГРМ), то віднесення засобу обліку газу до комерційного вузла обліку може бути лише за умови підтвердження його визначення в договорі на розподіл природного газу та наявними технічними характеристики комерційного вузла обліку природного газу, які визначено главою 2 розділу X Кодексу ГРМ.

Наразі, на адреси юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб без статусу фізичної особи-підприємця, які використовують природний газ для професійної діяльності та які використовують газ (облік використаного газу здійснюється через газові лічильники) в об’ємах 1-2 тис м куб на рік, надходять листи з вимогою облаштувати вузли обліку природного газу засобами дистанційної передачі даних (модемом).

Виникає ситуація, коли виконання малим бізнесом вимоги щодо облаштувати вузлів обліку природного газу засобами дистанційної передачі даних, а для їх встановлення необхідно замовити проектну документацію, закупити сам засіб дистанційної передачі, забезпечити його встановлення, прийняття в  експлуатацію (загальна вартість витрат понад 20 тис. грн.), обходиться дорожче, ніж вартість спожитого за рік природного газу.

Вважаємо, що вищевказане питання потребує негайного врегулювання, оскільки в разі не облаштування вузла обліку природного газу засобами дистанційної передачі даних газопостачання може буде припинено вже з 01.06.2018року.

Для розуміння ситуації наведу приклад з діяльності підприємця із Старосинявського району Хмельницької області, який в селі утримує заклад громадського харчування.

Через зависоку ціну на газ йому довелось відключити опалення, залишивши лише газову плиту для приготування страв. Та вже в травні через вимоги облаштувати вузол обліку природного газу засобом дистанційної передачі даних (попередня вартість виготовлення проекту, закупівля приладу, встановлення, прийняття в експлуатацію – 24 тис грн) збирається закрити бізнес та їхати на «трускавки» в Польщу. Тобто, черговий платник, як мінімум, 819 грн. щомісячного єдиного соціального внеску, їде за кордон і вже в Польщі буде поповнювати тамту казну.

Хто від цього виграє? Відповідь: приватний монополіст! І ці рішення приймають менеджери НКРЕКП із зарплатами в десятки тисяч гривень і яких ще звільняють від сплати єдиного соціального внеску (з перевищення 55,8 тис. грн). Напевно тут питання не в зарплаті.

Роботодавці Хмельниччини вимагають від влади вжити заходів впливу на НКРЕКП щодо внесення до постанови НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 р. необхідних змін стосовно встановлення нижньої межі споживання природнього газу не менше 2 тис м куб, за умови перевищення якої  споживач був би  зобов’язаний облаштувати вузол обліку природного газу засобами дистанційної передачі даних. Це відображало би реальну економічну доцільність встановлення засобів дистанційної передачі даних та мінімізувало б соціальну напругу в середовищі сотень і сотень тисяч представників малого бізнесу.