В умовах економічної кризи головнішого питання для сучасного розвитку країни, ніж активне просування товарів та послуг на світові ринки, таки немає. Саме від експорту залежить не лише робота різних галузей, а й стан валютного ринку та курс гривні, який сильно впливає на якість життя пересічних українців. 

          Світова практика доводить, що навіть країни з розвиненою ринковою економікою і сильними національними компаніями зі світовим ім’ям приділяють велику увагу тому, щоб допомагати своїм виробникам виходити на закордонні ринки і конкурувати там. Як правило, така підтримка експорту представлена ​​системою взаємодіючих між собою урядових і недержавних інститутів: профільних міністерств і відомств, агентств і експертних центрів, фінансових структур, тощо.

Українська ж практика показує зовсім інше. На сьогоднішній день в Україні немає повноцінної дієвої програми з підтримки експорту. Більш того, грошово-кредитна політика створює перепони для економічного зростання підприємств, їх модернізації, відсутні доступні кредити, надзвичайно непередбачуваною є й валютна політика НБУ. Значною мірою обтяжує експортну діяльність і чинна система оподаткування, особливо багато проблем мають експортери з відшкодуванням ПДВ.

Уряд України зобов’язався розробити експортну стратегію України ще рік тому задля забезпечення просування на світові ринки вітчизняних товарів та  послуг. Проте поки маємо лише попередню частину такої стратегії – Білу книгу «Пропозицій щодо політики сприяння розвитку українського експорту» під назвою «Як реалізувати експортний потенціал України за умов глобалізації», яка нещодавно була презентована суспільству, викликавши дискусію як в експертному, так і в бізнес-середовищі.

Документ показав, що, на жаль, стратегії підтримки експорту в уряду як не було, так і досі немає. Натомість є лише пропозиції щодо політики сприяння розвитку. А де ж цільова модель експорту? Де аналіз ефективності участі України в різних торговельних режимах? Де конкретний та зрозумілий для уряду та бізнесу план дій, хоча б у короткостроковій перспективі? А головне питання – чи можливо взагалі розробити ефективну експортну стратегію на підставі вищезгаданої Білої книги?

Так, на початку Білої книги зазначено, що вона ґрунтується на даних станом на лютий 2016 року, проте у самому документі важко знайти дані хоча б за 2015 рік.

Наприклад, експортна орієнтація галузей та структура експорту за галузями надані станом на 2013 рік, імпортний вміст експорту України та окремих країн світу – за 2009 рік (!), а сам експорт і пов’язані з ним проблеми в Україні нібито чудом зникли після 2014 року.

Враховуючи, наскільки змінились торговельні відносини України за останній період, можна констатувати, що така інформація дуже застаріла і не відповідає дійсності.

На думку більшості експортерів, Біла книга виявилась «абсолютно формальним, доктринальним та непрактичним документом. Як наслідок – втрачено надзвичайно важливий для економіки та торгівлі рік болісної внутрішньої трансформації».
«Останні два роки показали, що держава виявилася не готовою до змін вектора зовнішньої торгівлі. Про це красномовно свідчать і цифри: зовнішній товарообіг України у 2015 році порівняно із 2014-м упав на 30%. Тому маємо створити систему державної підтримки експорту, почавши діалог із бізнесом», — заявив на «круглому столі» щодо проблем розроблення Національної експортної стратегії України перший віце-прем’єр — міністр економічного розвитку і торгівлі Степан Кубів.
          Із виступів різних спікерів, які представляли галузеві об’єднання та окремі підприємства, можна було зробити один висновок: в України дуже мало часу для розроблення та впровадження експортної стратегії. Деякі ринки майже втрачено,  приміром, ринок Ірану. «Через провальну в цьому питанні політику уряду ми одна з трьох країн, яка не зняла торговельних санкцій з цієї держави. Наприклад, Росія це зробила і підписала з керівництвом цієї країни контракт на поставку вагонів на 150 мільйонів доларів», — каже голова Комітету Верховної Ради з питань промислової політики та підприємництва Віктор Галасюк.
          Присутні на заході експортери нарікали на дві основні проблеми: валютна політика НБУ та транзит. За словами голови Ради підприємців при Кабміні Леоніда Козаченка, «Нацбанк України працює проти експортерів, змушуючи віддавати 75% валютної виручки, а потім вони, не маючи доларів чи євро, стають у чергу за тією самою валютою, щоб купити імпортні комплектуючі, обладнання тощо».
Розкритикували експерти та представники бізнес-кіл також роботу державних органів. Так, голова Комітету Верховної Ради у закордонних справах Ганна Гопко вважає, що колишній уряд не впорався з важливим завданням — підприємці не мали допомоги щодо просування товарів і послуг за кордон: «У цьому році знову Мінекономрозвитку і торгівлі, Міністерство закордонних справ та Торгово-промислова палата України займаються тільки тим, що перетягують одне в одного головну роль у питаннях експорту. Проте робиться насправді замало, і експортної політики немає».
Коментуючи виступи бізнесу Степан Кубів зазначив: «Я вважаю, це буде оптимальний час, якщо через 2 роки валютним регулятором в Україні буде ринок.  Законодавство 2003 року щодо валютного регулювання є застарілим… Давайте поставимо ціль – валютним регулятором має бути ринок», – сказав він.  «Міністерство економіки направило в Національний банк пропозиції, які повинні змінити цю проблематику», – сказав перший віце-прем’єр. Також він проінформував, що Міністерство інфраструктури працює над покращенням логістики.
Не дивлячись на те, що Україна таки уклала угоди про зону вільної торгівлі з Канадою та Ізраїлем і українська продукція підкорила нові ринки збуту в країнах ЄС, торік обсяги експорту до держав європейської співдружності зменшилися на 4 мільярди доларів порівняно з 2014-м. Не врятували Україну в цьому сенсі й угоди про зони вільної торгівлі з багатьма іншими країнами. Результати, на жаль, невтішні. Який же вихід із ситуації?
Як відомо, бізнесмени та експерти вже давно волають про створення Експортно-кредитного агентства. Саме ця структура не лише надаватиме консультативні послуги підприємцям-експортерам, а й також кредитуватиме їх на вигідних умовах. Адже, як відомо, відсотки за позиками у вітчизняних банках захмарні. А для будь-якого бізнесу, зокрема й експортно орієнтованого, кредитування конче потрібне.
Але щодо створення експортно-кредитного агентства Наталія Микольська, торговий представник України заявила: «Ви знаєте про нинішню бюджетну ситуацію, а також про вимоги МВФ щодо контролю над видатками. У такій ситуації говорити про експортно-кредитне агентство поки не доводиться. Наразі ми розробляємо стратегію експортно-страхового агентства і сподіваємося, що якщо в бюджеті будуть закладені гроші, то воно зможе запрацювати у 2017 році», – відзначила вона.
Обнадіяв експортерів Степан Кубів, заявивши, що «бере створення Національної експортної стратегії під особистий контроль». «Готовий взяти до уваги всі думки бізнесу, експертів і громадськості”, – зазначив він. – В Україні обов’язково повинна бути створена дієва система підтримки експорту, залучення інвестицій, а розбудова експортного потенціалу країни буде невід’ємною частиною усіх планів економічного розвитку як на національному, так і на регіональному рівнях».

Важливо пам’ятати, що проблеми експорту – це, по суті, проблеми конкретної компанії, що надалі складають проблеми сектора, галузі та згодом економіки країни в цілому. Пасивність держави у питанні підтримки експорту неабияк дивує, адже в теперішніх соціально-економічних умовах експортери могли би стати рятувальним кругом для економіки країни. Але як показує практика, порятунок потопаючих, справа рук самих потопаючих.  Тому склалося враження, що, довіри до нового уряду в підприємців немає, як немає вже і терпіння очікувати вирішення нагальних проблем, про які бізнес говорить весь час. Експортери чекають на підтримку не на словах, а на ділі.