Аналізуючи варіанти подолання економічної кризи, ми часто забуваємо, що українська ситуація – не унікальна. Багато країн стикалися із подібними проблемами в минулому й напрацювали інструменти, якими сьогодні може скористатися і Україна

Один з таких – проблемно–орієнтований цільовий фондовий механізм господарювання. Саме під реалізацію цього інструменту нашій країні виділяються мільярди міжнародної допомоги. Щоправда, для коректної роботи із цими коштами в країні мають з’явитися професійні проектні менеджери й консультанти. Про те, хто їх навчає та про свій власний досвід навчання та реалізації отриманих знань розповіла доцент кафедри міжнародної економіки Київського національного економічного університет імені Вадима Гетьмана Олена ЧЕРНЯВСЬКА.

– Чому Ви вирішили отримати спеціальність проектного менеджера?

У Державному вищому навчальному закладі «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана» давно обговорювалося питання залучення додаткових фінансових ресурсів та грантових коштів на розвиток університету, розробку навчальних програм та проведення науково-освітніх заходів. Саме для досягнення цих завдань була створена громадська організація «Міжнародний центр розвитку смарт суспільства» (далі – ГО).  Організація має посприяти інтеграції освіти і науки в інтересах реалізації засад смарт суспільства*, розумної економіки та сталого розвитку, поширення демократичних цінностей, розвитку громадянського суспільства, виховання молоді, дотримання гендерного рівноправ’я; всебічної підтримки підприємництва на локальному, регіональному (муніципальному), національному та міжнародному рівнях для становлення висококультурного зі зрілою світоглядною позицією суспільства через проведення різноспрямованої діяльності освітнього, наукового, консультаційного характеру.

У нас дуже креативна команда засновників ГО, які мають глибокі знання і професійні компетенції в різних сферах міжнародної економіки. Проте нам не завадило посилити команду фахівцем з проектного менеджменту. Саме тому, я, як Голова ГО, вирішила пройти післядипломне навчання від Фундації CEASC за спеціальністю «Управління європейськими проектами в фінансовій перспективі ЄС на 2014-2020 роки»,  а також додатково пройти курс «Рівність можливостей в проектах ЄС».

– Які переваги дало Вам навчання?

Це був інший формат навчання, ніж той, до якого ми звикли в Україні. Довелося навіть трохи вдосконалити свої знання з польської мови. В нас були лекції з іноземними фахівцями, які ділилися своїм досвідом і інформацією щодо підтриманих Євросоюзом грантових проектів, практичні заняття з цікавими завданнями, командна робота в групах, захист своїх проектів, емоційні дискусії. Дружня, спокійна атмосфера. Під час проведення навчання в Університеті Інформатики (WSIiU) в Лодзі,  ми відвідали державні установи, які сприяють розвитку МСБ в Польщі, дізналися про успішні грантові інфраструктурні проекти в регіоні, познайомилися та поспілкувалися із управлінськими командами, які їх реалізують. У нас була чудова група, особисто я знайшла багато нових друзів, з якими ми цілком ймовірно можемо стати партерами у генеруванні нових ідей та реалізації грантових проектів для наших університетів та суспільства. Не менш важливим для мене, як випускниці CEASC, є можливість завжди звернутися за допомогою чи консультацією щодо управління проектами до експертів Фундації та особисто до Президента Миколи Смолінського.

– Чи є вже успішно підтримані проекти?

Розпочавши навчання, ми одразу почали цікавитися грантовими конкурсами і прописували свої ідеї та заповнювали аплікаційні форми. Я теж подавалася на декілька індивідуальних грантів, і вже після першого семестру отримала позитивну відповідь від посольства США про те, що я стала учасником грантової програми «Faculty Exchange Program 2016» і протягом одного семестру буду проходити науково-освітнє стажування в United States Department of Agriculture (Washington, DC) та в University of Missouri (Columbia, Missouri).

– Розкажіть, будь – ласка, про свою поїздку до США

«Faculty Exchange Program» – це програма Закордонної сільськогосподарської Служби посольства США, яка полягає в організації стажування протягом п’яти місяців для викладачів вищих навчальних закладів у вузах США для того, щоб розширити їх знання і здатність навчати сільськогосподарської економіки і маркетингу та агробізнесу в умовах ринкової економіки.  Вона скоріше фокусується на поглибленні знань учасників, вдосконаленні їх професійної кваліфікації, що сприятиме підвищенню компетенції у викладанні навчальних дисциплін з сільськогосподарської економіки. Програма надає необхідні знання для поліпшення змісту програм, які викладають учасники та сприяє введенню нових навчальних дисциплін, щоб задовольнити потреби у кадрах аграрного сектора країни. Загальною метою Програми є підвищення ефективності та спрямованості академічних програм університетів в галузі аграрної освіти.

Стажування в Америці у мене розпочалося із тижневого візиту до столиці США, де у нас відбулося знайомство з керівництвом Програми та підрозділами Міністерства (його спеціальними службами та агенціями), зустрічі з експертами та співробітниками, тренінги та дискусії щодо розвитку освітньої системи й агробізнесу в Штатах та в Україні.

Потім на 4 місяці всіх учасників Програми відправили в Університет Міссурі та Університет Огайо. Я перебувала в студентському містечку Коламбія в штаті Міссурі. Наш університет був заснований в 1839 році, став першим державним університетом на західному березі річки Міссісіпі тає найбільшим в своєму штаті, сьогодні в ньому навчаються 30 000 студентів з усіх штатів США і з більш ніж 100 країн світу.

Ми відвідували заняття американських професорів, оцінювали і переглядали навчальні програми і курси, вивчали основні методи навчання в США, досліджували практичну сторону розвитку агробізнесу, мали бізнес зустрічі, ланчі, дискусії з конгресменами, сенаторами, представниками республіканської та демократичної партій.

Але найбільше запам’яталася бізнес-подорож «Southwest Field Trip»  в рамках Програми, де протягом 14 днів ми подолали 4000 миль, відвідали Арізону, Неваду та Каліфорнію, де зустрічалися з малими та середніми агропідприємцями, менеджерами великих корпорацій та заводів,  державними інституціями підтримки та стимулювання розвитку агробізнесу, представниками американських університетів, а також мали нагоду відвідати Гранд Каньйон, міста Лас-Вегас, Лос-Анджелес, Голівуд, Монтеррей, Сан-Франциско та інші міста Каліфорнії. Завершилася Програма нашими фінальними презентаціями й звітами в Вашингтоні, а також визначенням основних пріоритетів імплементації нашого досвіду в українську освітню систему. На сьогодні готуємося приймати американських професорів вже в Києві.

– Як Ви оцінюєте необхідність співпраці навчальних закладів із бізнесом, як основним замовником на кадри?

Світ сьогодні так швидко змінюється, а разом з ним змінюється і бізнес-середовище, тому навчальні заклади зобов’язані встигати за тим прогресом, який відбувається в суспільстві. Компанії постійно змінюють вимоги до професійних навичок і досвіду своїх працівників, з’являються нові професії ХХІ століття, а основне завдання університетів при цьому – задовольняти потреби бізнесу у висококваліфікованих кадрах, що на даному етапі є надзвичайно складним. На жаль, в українській вищій освіті існує безліч й інших проблем, проте я вірю в те, що нашому молодому поколінню буде під силу реформувати та модернізувати українську освітню систему, впроваджуючи іноземний досвід, покращуючи діалог й поглиблюючи взаємовигідну співпрацю між вищою освітою, бізнесом та владними структурами.

– Чи потрібно створювати у ВИШах проектні офіси, академічні інкубатори підприємництва й навчати студентів підприємливості?

Я переконана в тому, що підприємницькими навичками повинен володіти кожен студент та випускник економічного вузу. Створення бізнес-інкубатору чи проектного офісу, де б генерувалися проривні ідеї й прописувалися проекти, є запорукою досягнення лідерських компетенцій студентами та оволодінням ними основ підприємництва. Разом з Директором Інституту Вищої Освіти Ларисою Антонюк та членами громадської організації «Енактус Кнеу» ми активно працюємо в цьому напрямі та постійно впроваджуємо соціально-економічні проекти для покращення життя людей, які представляємо як на національному, так і на міжнародному рівнях, зокрема у Пекіні (2014) та Йоганнесбурзі, (2015).

– Розкажіть детальніше про Вашу роботу в Ірпінській Агенції Розвитку.

За ініціативи представників громадськості та підтримки органів місцевого самоврядування в лютому цього року було створено громадську спілку «Ірпінська Агенція Розвитку» та мене обрано її Головою. Агенція має на меті залучати позабюджетне фінансування й грантові кошти з структурних фондів Європейського Союзу, інших міжнародних організацій та благодійних фондів для імплементації стратегій і програм регіонального розвитку, а також має стати майданчиком формування майбутнього території, місцем обговорення нагальних питань й пошуку нових ідей, досягнення компромісів між владою, бізнесом та громадою. До складу Агенції ввійшли 15 засновників – громадських організацій, які мають вже позитивну грантову історію та постійно розробляють проектні пропозиції і подають їх на розгляд грантодавців. На сьогодні вже є декілька підтриманих грантових проектів, які разом із Ірпінською міською радою будемо реалізовувати у нашому місті. Також на початковому етапі діяльності Агенції ми плануємо вивчити вітчизняний та зарубіжний досвід функціонування успішних інституцій регіонального розвитку, а також вдосконалювати компетенції членів спілки щодо проектного менеджменту шляхом проведення відповідних тренінгів, семінарів та консультацій.

– Наскільки актуальним є питання створення таких агенцій в Україні і як вони здатні вплинути на розвиток регіонів?

Світова практика показує, що саме Агенції регіонального розвитку спроможні стати найкращими посередниками між місцевими громадами та намірами влади стосовно питань стратегічного розвитку територій, створити інструментарій для отримання необхідного фінансування на розвиток регіонів на певних умовах від підприємців, грантів внутрішніх та міжнародних донорів, коштів державного бюджету та інших доступних джерел. Такі інституції можуть виступати в ролі координаторів процесу розвитку регіону, інформаційним банком даних і знань про регіон, PR-агенцією та Агенцією із залучення інвестицій, координатором мереж партнерства та центром підтримки підприємництва. До того ж іноземні донори більш схильні довіряти інституціям регіонального розвитку, ніж державним структурам, та готові активно підтримувати місцеві ініціативи й ділитися своїм досвідом.

– Щоб Ви порадили людям, які хочуть працювати в сфері проектного консалтингу?

На мою думку, отримати базову освіту по цій спеціальності буде недостатньо. Потрібно постійно вдосконалювати свої знання, слідкувати за новинами у цій сфері, заручитися підтримкою колег – експертів з проектного менеджменту, вивчати іноземний досвід та кооперуватися з міжнародними партнерами, любити те, що ти робиш, і все це призведе до якнайкращих результатів!

Довідка

*Під смарт суспільством (Smart Society – англ.) розуміють нову якість суспільства, у якому сукупність використання підготовленими людьми технічних засобів, сервісів та Інтернету приводить до якісних змін у взаємодії суб’єктів, що дозволяє отримувати нові ефекти – соціальні, економічні та інші переваги для кращого життя