Президент Торгово-промислової палати України Геннадій ЧИЖИКОВ про умови ведення бізнесу в Україні.

– Які головні проблеми, на Вашу думку, постали сьогодні перед українським бізнесом?

– Головна проблема для українського бізнесу, як і для всієї країни, – нестабільна ситуація на сході. Ми всі розуміємо, що її стабілізація є обов’язковою і необхідною умовою нормального соціально-економічного розвитку нашої держави і залучення іноземних інвестицій.

Крім того, існує ще ціла низка проблем, про які ми знаємо і говоримо давно, але, на жаль, недостатньо робимо для їх усунення. Що потрібно зробити в першу чергу – це і забезпечення верховенства права в країні, і реформа судових і правоохоронних органів, і проведення реальної боротьби з корупцією, і реформа державного управління, дерегулювання економіки і знову ж реальне, а не на словах сприяння розвитку підприємництва, особливо малого і середнього бізнесу. Саме малий і середній бізнес зараз найбільше страждає від існуючих вад дозвільної та податкової систем, недосконалості судової системи тощо. А ліквідуються ці пороки, на жаль, дуже повільно. Проблемою для українських підприємств залишається й їх конкурентоспроможність на світових ринках, яка залежить від безлічі факторів, таких як обмінні курси валют, продуктивність в умовах міжнародної конкуренції, методи виробництва і багатьох інших. Якщо великі підприємства можуть виживати в умовах фінансово-економічної кризи, то малі та середні – потребують всебічної підтримки. І в цьому процесі ТПП може стати незамінним радником, партнером, консультантом. Саме з цією метою при Палаті працюють понад 20 галузевих комітетів. Ми робимо все можливе, щоб озвучені бізнесом ініціативи втілювалися представниками влади в життя.

– У першому півріччі 2016 року експорт України стосовно 2015 року скоротився. Чи відбувається реальна переорієнтація на нові ринки? Які є спроби відновлення позицій на традиційних ринках?

– Скорочення експорту – це наслідок збігу кількох обставин. Це і падіння цін на сировинні товари; і конфлікт на сході країни, і ті ж «санкційні війни», в які потрапила Україна. В ситуації, що склалася, падіння українського експорту в деякі країни закономірно, враховуючи напружену зовнішньополітичну ситуацію. Також з початку року в Україні скоротилися надходження від продажу товарів, які становлять основу експорту – зернових культур і чорних металів. І падіння відбулося в результаті зниження цін на цю продукцію на світових ринках, на що ми вплинути не в силах.

Проте не все так погано. У 2016 році експорт в ЄС перевищив поставки до країн СНД більш ніж утричі. І якщо торговельні відносини з колишніми партнерами йдуть на спад, то налагоджуються нові. Вітчизняні виробники прагнуть розширити ринки збуту за допомогою перегляду асортименту товарів, що випускаються. І якщо ринок ЄС не в змозі взяти на себе ті обсяги наших поставок, які були раніше до країн СНД, наші виробники поступово відкривають нові ринки Африки та Азії. За статистикою, минулого року український експорт збільшився всього лише до 2 європейських країн і до 16 азійських. За нашими оцінками, сьогодні обсяг українських продажів на ринках Європи та Азії практично зрівнявся, однак за рахунок свого обсягу потенціал ринків азійських країн досить великий. Особливо це помітно по тому інтересу, який проявляє український бізнес до участі у виставковій діяльності та ділових місіях, які постійно організовує ТПП України за кордоном.

– Що необхідно нам сьогодні для покращення інвестиційної привабливості України?

– На моє переконання, як тільки Україна вирішить свої проблеми у сфері безпеки, іноземний бізнес сам із задоволенням буде шукати шляхи розвитку в Україні. Для покращення інвестиційної привабливості України в першу чергу треба забезпечити стимулювання модернізації виробничих фондів і впровадження новітніх технологій, збільшити інвестиції в інноваційні проекти і підтримати інвестиційну активність малого бізнесу. Також необхідно надати податкові пільги вітчизняним та іноземним інвесторам, банкам, що йдуть на довгострокові інвестиції, з тим, щоб повністю компенсувати їм збитки від сповільненого обороту капіталу порівняно з іншими напрямами їх діяльності. Потрібна проста і зрозуміла система оподаткування, яка задовольняла б сподівання платників податків і дозволяла б враховувати державні інтереси. Так само всесторонньо має розвиватися конкуренція. Необхідна ліквідація обмежень на підприємницьку діяльність і створення рівних умов для підприємців.

За нашими оцінками, сьогодні обсяг українських продажів на ринках Європи та Азії практично однаковий. Проте всі розуміють, що в Азії живе половина населення земної кулі, отже, і потенціал цього ринку – вищий. Зараз ми лобіюємо інтереси нашого бізнесу в рамках переговорного процесу щодо зони вільної торгівлі з Туреччиною, який, я сподіваюся, буде успішним.

– На які країни Ви радили б наших підприємцям звернути особливу увагу з позицій розширення експорту української продукції?

– Крім того, є зацікавленість співпрацювати із хорватським бізнесом. Хорватія пройшла такий самий етап євроінтеграції, який зараз переживає Україна. Під час українсько-хорватського бізнес-форуму, який відбувся у травні, визначилися основні напрями бізнес-інтересів двох країн – поставка продуктів харчування і вин, металу і металовиробів, кооперація в галузі суднобудування і ремонту суден та яхт, туризм, будівництво і девелопмент, співпраця з метою спільного виходу на ринки третіх країн. Форум відвідали 17 українських компаній, зокрема, ГК «Герц», «ОККО», «Concern Galnaftogaz», «Ukraine Building Capital», ТОВ «Конвей» та ін. Це перша зустріч бізнесу двох країн на офіційному рівні за останні п’ятнадцять років. Як зазначають учасники української делегації, Хорватія продемонструвала, що Україна для неї – важливий економічний партнер, і не лише на словах. У Спліті найпопулярніший готель зведено українцями. Більшість кораблів будуються з українського металу. Ми побували на верфі компанії «Brodotrogir». Її керівництво із задоволенням показало останній хімічний танкер, який вони будують для американського споживача. У ньому – 9,5 т українського металу з Маріуполя. Компанія дуже зацікавлена в розміщенні замовлень на українських судноремонтних і суднобудівних підприємствах щодо окремих частин кораблів, шукає шляхи для кооперації. Я думаю, що це – гарна можливість співпраці для українських компаній. Крім того, українські компанії з великим інтересом прислухаються до досвіду хорватських колег щодо адаптації до роботи на ринку країн ЄС.

– Чому, на Вашу думку, Угода про зону вільної торгівлі з Європейським Союзом не дала результатів для України в короткостроковій перспективі?

– У короткостроковій перспективі вражаючих результатів і не могло бути. Угода про ЗВТ з ЄС спрощує Україні вихід на ринки ЄС, однак далеко не в усіх галузях українська продукція відповідає вимогам Євросоюзу, і на зміну експортеру потрібен час. Саме тому створюється ситуація, коли Україна виходить на європейські ринки повільно і складно. До того ж сприятливі умови і додаткові преференції, які отримали українські підприємці, використовуються ще не повною мірою. Тому перевагами користуються тільки ті, хто почав впроваджувати у себе на виробництві європейські стандарти заздалегідь. Перед нашими підприємцями, як і раніше, стоїть завдання більш активно і наполегливо шукати вихід на європейські ринки.

Однак не все залежить і від виробника. Наприклад, Італія – давній партнер України в ЄС – традиційно купує у нас феросплави і напівфабрикати зі сталі. Проте в результаті падіння світового попиту на метал наш експорт до цієї країни впав. Та ж ситуація склалася із Польщею, куди Україна експортувала залізну руду, чорні метали і ліс кругляк.

З ЄС очікується поступове зростання обсягів продажів, але він не може бути швидким, оскільки продуктова група товарів обмежена досить високими митами і невеликими квотами, а по промисловій групі у нас ще не діє угода для взаємного визнання відповідності. Доки цього не станеться, промислова група товарів буде слабо рухатися в ЄС. Зараз багато залежить від ініціативи, творчого підходу і наполегливості українських бізнесменів.

Тому, передбачаючи недостатню готовність бізнесу до самостійного виходу на нові ринки, у вересні минулого року ТПП України, за підтримки Посольств Королівства Нідерланди і Великої Британії, розробила Проект підготовки сертифікованих консультантів з експорту в ЄС в рамках зони вільної торгівлі з Євросоюзом. Уже відбулося два випуски фахівців. За цей період сертифікованими консультантами стали представники регіональних палат, міністерств і відомств України, а також організацій банківської сфери. На вересень цього року заплановано проведення тренінгу з навчання третьої групи консультантів.

Тому, звертаючись до ТПП України, експортери можуть одержати необхідну інформацію про вихід на зовнішній ринок, і в цьому випадку Торгово-промислова палата України задіє увесь спектр можливостей мережі палат в Україні із залученням фахівців високого рівня, які мають практичний досвід вирішення складних експортних завдань, що дозволить з успіхом допомогти вітчизняним компаніям налагодити зовнішньоекономічну діяльність.