Для проведення скорочення штату працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці роботодавець зобов’язаний:

1. Обґрунтувати необхідність скорочення штату та звільнення.
2. Скласти й затвердити новий штатний розпис, до якого не вносяться посади, які скорочено.
3. Попередити працівників, посади яких скорочуються, персонально про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці (ст. 49-2КЗпП).
4. Одночасно з попередженням про звільнення за скороченням штату запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві. У разі відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості чи працевлаштовується самостійно (ст. 49-2КЗпП).
5. Повідомити державну службу зайнятості про наступне вивільнення працівників із зазначенням їх професій, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці (ст. 49-2КЗпП).
6. Після спливу 2-місячного попереджувального строку видати наказ про звільнення.
7. У день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку, копію наказу про звільнення з роботи та провести із ним розрахунок у встановлені законом строки (ст. 47КЗпП).
8. На вимогу працівника видати довідку про його роботу на підприємстві із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи й розміру заробітної плати (ст. 49КЗпП).
9. У день звільнення виплатити працівникові всі суми, що належать йому від підприємства (заробітну плату, вихідну допомогу в розмірі не менше середнього місячного заробітку, компенсацію за невикористану відпустку). Якщо працівник у день звільнення не працював, зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум (ст. 116КЗпП)

Джерело: www.interbuh.com.ua